Легальне визначення поняття охорони праці дається в статті 1 Закону України від 14 жовтня 1992 року "Про охорону праці". Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини у процесі праці. Держава намагається не допускати застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. Не дозволяється використання праці жінок на підземних роботах у гірничодобувній промисловості та на будівництві підземних споруд, за винятком жінок, які: а) займають керівні пости і не виконують фізичної роботи; б) зайняті санітарним та побутовим обслуговуванням; в) проходять курс навчання та допущені до стажування у підземних частинах стажування; г) повинні спускатися час від часу під землю. Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення важких речей. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241. Гранично допустима вага вантажу, що може підійматися при чергуванні з іншою роботою, до двох разів на годину, становить 10 кілограмів. Гранично допустима вага вантажу при підійманні і переміщенні постійно протягом робочої зміни не повинна перевищувати 7 кілограмів. Сумарна вага вантажу, який переміщується постійно протягом робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кілограмів, з підлоги — 175 кілограмів. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, верстата тощо. Відповідно до статті 178 Кодексу законів про працю вагітним жінкам, відповідно до медичного висновку, знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. При підшуканні легшої роботи вагітна жінка вивільняється від роботи з несприятливими виробничими чинниками із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства. Жінки при народженні дитини і до набуття нею віку трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Необхідно наголосити, що у випадку більш високого заробітку по роботі, на яку переводиться жінка, їй виплачується фактичний заробіток. Вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до трьох років, не можуть залучатися до роботи у нічний час, до надурочної роботи і роботи у вихідні дні, а також забороняється направлення цих жінок у відрядження. Вищевказані гарантії, встановлені для матерів, поширюються на родичів, які виховують дітей без матері, навіть у випадку, коли мати тривалий час перебуває у лікувальному закладі, а також на опікунів (піклувальників). За вагітними жінками, зайнятими на роботах, які входять до переліку виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота у яких дає право на додаткову відпустку і скорочену тривалість робочого часу, а також жінками, які мали ускладнення під час попередньої вагітності або пологів, на весь період обстеження у спеціалізованих медичних закладах у ранні строки вагітності (до 12 тижнів) зберігається середня заробітна плата за місцем основної роботи.
