Основнi трудовi права працiвникiв
Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, - включаючи право на вiльний вибiр професiї, роду занять i роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятостi населення, сприяє працевлаштуванню, пiдготовцi i пiдвищенню трудової квалiфiкацiї, а при необхiдностi забезпечує перепiдготовку осiб, вивiльнюваних у результатi переходу на ринкову економiку.
Працiвники реалiзують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або з фiзичною особою. Працiвники мають право на вiдпочинок вiдповiдно до законiв про обмеження робочого дня та робочого тижня i про щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'єднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових конфлiктiв (спорiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприємством, установою, органiзацiєю, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повної або часткової втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваної роботи або займаної посади, крiм випадкiв, передбачених законодавством, та iншi права, встановленi законодавством (ст. 2 КЗпП).
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств незалежно від форм власності – державної, комунальної і приватної (ст. 3 КЗпП).
Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з КЗпП, є недійсними (ст.9 КЗпП).
Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу (ст. 22 КЗпП).
Забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП).
Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати 3 місяців, в окремих випадках – 6 місяців – за погодженням з профспілкою (ст. 27 КЗпП).
Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати – вважається таким, що витримав випробування (ст. 28 КЗпП).
Власник не має право вимагати від працівника роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП).
Власник зобов’язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи (ст. 131).
Власник повинен правильно організувати працю, неухильно додержуватись законодавство про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб працівників – ст. 141.
Власник повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають травматизмові і виникненню професійних захворювань – і тому – працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я – ст. 153.
Власник повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам; жінкам які мають дітей до 14 років або дітей інвалідів (без граничного рівня віку); путівки до санаторіїв, будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, надавати їм матеріальну допомогу – ст. 185.
Норма тривалості робочого часу на тиждень – 40 годин – ст. 50.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для осіб віком від 16 до 18 років – 36 – годин, від 14 до 16 – 24 години; для зайнятих зі шкідливими умовами праці – 36 годин – ст. 51.
Тривалість роботи скорочується на одну годину напередодні святкових і неробочих днів – ст.53.
Робота у вихідні дні забороняється і лише у виняткових випадках (стихійне лихо, виробнича аварія) допускається тільки з дозволу профспілки – ст. 71.
Оплата за роботу у святкові і неробочі дні провадиться за фактично відпрацьовані години у подвійному розмірі – ст.107.
При роботі у нічний час тривалість скорочується на одну годину – ст. 53.
Оплата роботи у нічний час – не нижче 20% окладу за кожну годину – ст. 108.
Забороняється залучення до роботи у нічний час вагітних, неповнолітніх, жінок які мають дітей віком до 3-х років, інших категорій працівників лише за їх згодою – ст. 55.
Надурочні роботи – понад встановлену тривалість – не допускаються, окрім виняткових випадків (стихійне лихо, виробнича аварія) і лише з дозволу профспілки – ст. 62.
До цих робіт забороняється залучати вищезазначених осіб – ст. 63.
Робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки – ст106.
Час простою не з вини працівника оплачується не нижче від 2/3 ставки – ст.113
Власник зобов’язаний погодити форму і систему оплати праці з профспілкою – ст. 97.
При кожній виплаті власник повинен повідомити працівника про загальну суму зарплати з розшифровкою; про розмір і підставу відрахувань та утримань; про суму що належить до виплати – ст. 110.
| 
